Незабутні постаті

Герцрікен Соломон Давидович

24.04.2012

(16.01.1901-04.08.1960)
Народився в селі Тернівка Джулинського повіту Вінницької губернії в родині аптекаря. В 1917 р. закінчив Одеське загальноосвітнє училище.

Після того було навчання в Одеському політехнічному інституті, служба в продзагоні і праця телефоністом в Києві. Восени 1922 р. він стає студентом фізико-математичного факультету Київського інституту народної освіти, в 1926 р. – аспірантом. В 1927 р. з’являється його перша наукова публікація в “Українських фізичних записках”. Після закінчення аспірантури в 1930 р. він очолив відділ рентгенофізики в Інституті фізики АН УРСР, який згодом переріс у відділ металофізики. В 1934 році ним було винайдено берилієве скло, що дозволило налагодити в СРСР виробництво рентгенівських трубок.
В 1932 р. Герцрікеном С.Д. була заснована в Київському університеті кафедра рентгенометалофізики. 1936 року він захищає кандидатську, а вже в 1939 році – докторську дисертації.
З 1940 р. С.Д.Герцрікен – професор університету, завідувач кафедри і одночасно завідувач відділу Інституту фізики. Він починає активно займатися вивченням дифузійних процесів у металах.
В 1941-1944 рр. С.Д.Герцрікен завідував кафедрою фізики Свердловського університету, з 1945 року після створення Інституту металофізики АН УРСР, очолював там відділ дифузії.
Соломон Давидович був піонером вивчення структурних недосконалостей в кристалах. Розпочато ці дослідження було в 50-ті роки минулого сторіччя, коли наявність дефектів у кристалах багатьом ще здавалася чимось фантастичним, що не відповідало дифракційним дослідженням Лауе. Отож, коли С.Д.Герцрікен, чи його учні, доповідали на кафедрі свої перші роботи цього напрямку, не рідко виникало питання “чи існують взагалі в природі ті утворення, про які з запалом говорили автори?”.
В кінці 50-х років С.Д.Герцрікен зі співавторами розпочали широкі дослідження дефектів структури в металах і сплавах під дією різноманітних фізичних впливів: гартування, деформації, опромінення тощо. І в середині 60-х років науковий загал не лише не сумнівався в правомірності таких досліджень, але й визнавав їх пріоритетність. В процесі виконання цих досліджень за ідеєю С.Д.Герцрікена на кафедрі рентгенометалофізики було створено оригінальний дилатометр – прилад, який давав можливість вимірювати незначні відносні зміни об’єму (до 10-7), що відбуваються в багатьох процесах, часто зовсім не пов’язаних з наявністю дефектів.
В 1960 році у співавторстві з І.Я.Дехтярем С.Д.Герцрікен опублікував першу в Радянському Союзі фундаментальну монографію “Диффузия в металлах и сплавах в твердой фазе”. Ця книга і сьогодні є настільною в багатьох лабораторіях, де займаються вивченням проблем дифузії.

Оставить комментарий:

Имя:
Email:
Сайт:
Комментарий:

(Spamcheck Enabled)