Кафедра молекулярної фізики English Version Фізичний факультет
 

Історія кафедри молекулярної фізики

 
Новини
Головна
+ Навчальна діяльність
+ Наукова діяльність
Історія кафедри
+ Персоналії
Links
+ Галерея

Київський університет заснований понад 165 років тому (1834). Спочатку фізика викладалася на філософському факультеті, а згодом – на фізико-математичному і медичному. Розвиток фізики та інших природничих наук протягом тривалого історичного періоду сприяв формуванню дослідницьких традицій, став основою знань про природу, створив умови для виховання фахівців найвищої кваліфікації.

У 30-х роках ХХ ст.. на фізичному відділенні фізико-математичного факультету працювали кафедри експериментальної фізики, теоретичної фізики, електротехніки і рентгено-металофізики. Вони підготували ту базу, на основі якої з фізико-математичного факультету утворилися механіко-математичний і фізичний, а з останнього згодом виокремився радіофізичний факультет.

Фізичний факультет заснований 1940 року. Першим деканом факультету був Михайло Єфремович Гуртовий. Нині факультет очолює академік НАН України Леонід Булавін. На факультеті 10 кафедр, де працюють 93 викладачі, серед яких 32 професори, в тому числі один академік і 2 члени-кореспонденти НАН України, 47 доцентів, 14 асистентів, понад 150 співробітників науково-дослідницької частини, і навчається понад 700 студентів. Викладацький колектив факультету має високий творчий потенціал, що дає змогу формувати нове покоління творців майбутнього України в ХХІ ст.

І. Передісторія факультету

У перші роки від заснування Київського університету організовувалася та розвивалася навчальна робота з фізики, а наукові дослідження не проводилися.

Першим професором фізики і завідувачем фізичної кафедри у 1834-1837рр. був Ігнатій Карлович Абрамович (1787-1848). Після нього кафедру фізики у 1837-1846рр. очолював Венедикт Павлович Чехович (1804-1862), який закінчив у 1827 р. Київську духовну академію. Потім курс фізики у 1846-1858рр. читав професор Ернест Августович Кнорр, який був переведений з Казанського університету. Він започаткував перші наукові дослідження в галузі метеорології та земного магнетизму у Київському університеті. При ньому було розширено й упорядковано фізичний кабінет, організовано метеорологічну обсерваторію у 1855р.

Наступником Е.А. Кнорра на кафедрі у 1858-1865 рр. став Матвій Іванович Тализін, вихованець Еміля Християновича Ленца, родом з Петербурга. Він читав цілий ряд курсів фізики, але його наукові інтереси стосувалися головним чином фізичної географії.

Викладання фізики значно покращилося, коли кафедру фізики очолив Михайло Петрович Авенаріус (1835-1890). Видатний російський фізик О.Г.Столєтов відзначав, що “Авенаріусу належить почесне місце і як досліднику, і як учителю. Ім’я його не повинно бути забутим і в науці всесвітній”. Науковий, педагогічний і громадський доробок професора М.П.Авенаріуса в діяльності Київського університету (1865-1890) складає славну передісторію фізичного факультету та історію фізики на українській землі. Його наукові дослідження з термоелектричних явищ визнані пріоритетними.

Кульмінацією діяльності М.П. Авенаріуса була робота перших лабораторій, заснованих ним понад 125 років тому в Україні. Це лабораторія науково-експериментальної фізики і лабораторія навчального практикуму з фізики для студентів. За ініціативи М.П. Авенаріуса та з його безпосередньою участю 116 років тому було засноване Київське фізико-математичне товариство. Його традиції зберігає і розвиває нині Українське фізичне товариство, осередок якого плідно працює на фізичному факультеті університету.

Під керівництвом і за участі М.П.Авенаріуса наприкінці 80-х років ХХ ст. була сформована перша наукова школа експериментальної фізики у складі: О.І. Надєждіна, В.І. Зайночевського, О.Е. Страуса, К.М. Жука, І.І. Павловського, Каннегісера, Д’ячевського, Ейсмонта, Е.К. Шпачинського, О.В. Клоссовського, Й.Й. Косоногова та ін.

У 1884 р. засновано першу кафедру - теоретичної фізики, яку очолив професор М.М. Шіллер. Він працював викладачем з 1875 р. Його наукові дослідження стосувалися теоретичної механіки, термодинаміки, математичної фізики та інших галузей фізичної науки. Він розробив ефективний метод вивчення швидких електричних коливань за допомогою маятника або переривника Гельмгольца. Метод, що переконливо стверджує теорію електромагнітного поля та визнаний наприкінці ХІХ ст. класичним для перевірки справедливості співвідношення Д. Максвела Е=n2 і був використаний для визначення діелектричної проникності речовини. М.М. Шіллер провів ряд експериментів з індуктивними струмами в розімкнених провідниках та обґрунтував реальність гіпотези Д. Максвела про існування струмів зміщення у рідкому діелектрику і струмів провідності у провіднику. На жаль, ці результати залишилися практично невідомими. Лише через тридцять років аналогічні дослідження виконав О.О. Ейхенвальд, тому йому належить пріоритет цих першодосліджень.

На початку ХХ ст. великий внесок в історію фізики зробив учень М.П.Авенаріуса і М.М.Шіллера – Йосип Йосипович Косоногов. Особливо плідною його діяльність була у 20-х роках. Він був членом комісії, яка розробляла законопроект про заснування Української академії наук (УАН) у Києві, автором записки до комісії щодо розроблення законопроекту про заснування першого Київського державного фізичного дослідного інституту та інших інститутів. У 1922 р. на спільному зібранні (Ради) Всеукраїнської академії наук (ВУАН) професора Й.Й. Косоногова обрано дійсним академіком.

ІІ. Створення кафедри молекулярної фізики

У 1945 році Олександр Захарович Голик (ректор університету в 1951-1955 роках) створює лабораторію молекулярної фізики в Інституті фізичної хімії АН УРСР, а згодом, у 1951 – організовує кафедру і спеціалізацію молекулярної фізики у Київському університеті.

Перші наукові роботи були виконані О.З.Голиком ще в студентські роки в Інституті народної освіти м. Дніпропетровська. Навчаючись в аспірантурі, Олександр Захарович зацікавлюється проблемою фізики рідкого стану речовини, якій і присвячує свою наукову діяльність. В області фізики рідин ним було виконано багато досліджень і надруковано понад 90 наукових праць. Роботи професора О.З.Голика спрямовані на встановлення зв’язків фізичних властивостей рідин і рідких розчинів з їх молекулярною будовою.

У довоєнні роки Олександр Захарович виконав ряд досліджень розчинів електролітів. Після Великої Вітчизняної війни спочатку в лабораторії молекулярної фізики Інституту фізичної хімії АН УРСР, а потім на кафедрі молекулярної фізики Київського держуніверситету під його керівництвом виконано великий цикл робіт з дослідження рівноважних і кінетичних властивостей органічних рідин та їх сумішей (парафіни, спирти, жирні кислоти, галоїдопохідні бензолу, кремнійорганічні речовини та ін.), розплавлених металів (ртуть і амальгами), розчинів електролітів (NaCl, LiCl, CsCl та ін. у різних розчинниках). В процесі цих досліджень Олександром Захаровичем відкриті ізов’язкісні рідини, що має, крім наукового, велике практичне значення.

Під керівництвом професора О.З.Голика та при його безпосередній участі на кафедрі молекулярної фізики Київського держуніверситету починаючи з 1953 року проводяться дослідження критичних явищ і вивчення кінетики випаровування крапель рідини.

В останні роки життя поряд з проблемою фізики рідкого стану речовини Олександр Захарович займається питаннями механічних властивостей полімерів. Він керує науково-дослідною лабораторією фізики полімерів.

Багато зусиль доклав професор О.З.Голик для об’єднання діяльності спеціалістів з молекулярної фізики Радянського Союзу і спрямування її на розв’язання проблемних питань фізики рідкого стану речовини. З його ініціативи, починаючи з 1953 року, кожні два роки скликаються конференції з питань фізики рідин.

В 1958 році на кафедрі розпочав своє функціонування фізичний відділ проблемної лабораторії аеродисперсних систем, а в 1961 році створена наукова група по вивченню механічних властивостей та структури твердих полімерів.

Формування всіх наукових напрямків кафедри відбувалося за ініціативою та безпосередньою участю її організатора проф. Голика А. З. Після його виходу на пенсію в 1978 році завідуючим кафедри став проф. Юрій Іванович Шиманський.

Юрій Іванович народився 10 липня 1928 р. в Києві в родині викладача вищої математики Київського гідромеліоративного інституту. У 1945 р. він екстерном склав іспити на атестат зрілості, з 1946 р. по 1951 р. Навчався на фізичному факультеті Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. З 1951 р. по 1954 р. був аспірантом кафедри молекулярної фізики. Після закінчення аспірантури в 1954 році Юрій Іванович залишається працювати на посаді доцента кафедри молекулярної фізики. З того часу і до останнього дня його життя було тісно пов'язане з кафедрою молекулярної фізики, з Київським університетом. У 1955 році він захистив кандидатську дисертацію. До вересня 1964 р. працював доцентом. З вересня 1964 р. до вересня 1966 р. був у докторантурі на посаді старшого наукового співробітника кафедри молекулярної фізики. З 1966 до 1969 р. знову працював доцентом кафедри молекулярної фізики. В 1969 р. захистив докторську дисертацію і до 1978 року працював професором, а з 1978 до 1989 р. завідував кафедрою молекулярної фізики.

З 1970 до 1973 р. і з 1981 до 1985 р. працював також деканом факультету підвищення кваліфікації викладачів природничих дисциплін вищих навчальних закладів. Юрія Івановича знали викладачі-фізики навчальних закладів Києва, України, інших республік колишнього Радянського Союзу. До нього завжди зверталися за консультаціями з питань науково-методичної роботи та наукових досліджень. Його активна робота з формування та вдосконалення навчальних планів, з розробки програм нових курсів та впровадження їх у практику сприяли високій ефективності роботи факультету підвищення кваліфікації викладачів природничих дисциплін вищих навчальних закладів.

З 1993 р. Юрій Іванович працював за сумісництвом на посаді професора в Національному університеті “Києво-Могилянська Академія”, де організував і очолював у 1994-1995 рр. кафедру фізико-математичних наук.

Професор Ю. І. Шиманський читав на високому науковому і методичному рівні курс молекулярної фізики для студентів фізичного факультету та спеціальні курси, які сам розробив, для студентів спеціалізації “молекулярна фізика” та слухачів факультету підвищення кваліфікації. Він постійно займався вдосконаленням навчального процесу, високо цінив навчально-методичну роботу, був прекрасним лектором. Його лекції були нестандартними, відображали водночас стан сучасної фізики і особистість лектора. Він ретельно стежив за новинками наукової та науково-методичної літератури. Юрій Іванович був членом методичної ради університету, головою методичної ради і членом ученої ради фізичного факультету.

Професор Ю. І. Шиманський багато зробив для організації науково-дослідної роботи на кафедрі, включаючи і господоговірну тематику, був науковим керівником Проблемної науково-дослідної лабораторії аеродисперсних систем, науковим керівником багатьох бюджетних і господоговірних тем. Він опублікував понад 200 наукових праць, під його науковим керівництвом захищено 10 кандидатських дисертацій, консультував 4 докторантів. Він був відповідальним редактором відомого наукового збірника “Фізика рідкого стану ”, членом редколегій кількох наукових журналів, членом спеціалізованих учених рад із захисту кандидатських та докторських дисертацій при фізичному факультеті Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та при Інституті технічної теплофізики АН України, членом Українського фізичного товариства.

Юрій Іванович був людиною великої душі і доброго серця, порадником студентів, аспірантів, викладачів, людиною високої культури, відданим сином свого народу.

Кафедра молекулярної фізики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка свято береже традиції й здобутки української школи молекулярної фізики, які було закладено її засновником, професором, доктором фізико-математичних наук Олександром Захаровичем Голиком і примножено професором, доктором фізико-математичних наук Юрієм Івановичем Шиманським.

Нині кафедру молекулярної фізики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка очолює Заслужений діяч науки і техніки України, академік НАН України, доктор фізико-математичних наук, професор Леонід Анатолійович Булавін.

На сьогоднішній день колектив кафедри складається з 40 чоловік, серед них 3 доктора та 12 кандидатів (1 академік НАН України).

ІІІ. Сучасний стан.

З перших днів існування перед кафедрою постали завдання підготовки кадрів за спеціальністю „Молекулярна фізика” та розробка однієї з актуальних проблем експериментальної фізики – фізики рідкого стану речовини. До 1996 р. кафедра готувала спеціалістів з молекулярної фізики. В 1996 р. створено ще одну спеціалізацію – „медична фізика”.

    Наукова робота ведеться за трьома основними напрямками:
  1. Фізика рідкого стану;
  2. Дослідження фазових рівноваг рідина-пара в індивідуальних речовинах та розчинах, які включають окіл критичної точки;
  3. Вивчення структурних, фазових та релаксаційних процесів у полімерів, які кристалізуються.

В науковій роботі кафедри використовується широке коло методик, таких, як малокутове, пружне і непружне розсіяння нейтронів, розсіяння світла, рентгенівські методи, дослідження внутрішнього тертя, вивчення теплофізичних та діелектричних властивостей, ультразвукова спектроскопія та багато інших. Перелік розробок, виконаних науковцями кафедри, зайняв би не одну сторінку. Скажемо тільки, що кожен працівник доклав сил і хисту для виконання експерементальної частини досліджень, - і це забезпечило успішне їх виконання.

Чималий інтерес у фахівців викликають спільні розробки вчених факультету з колегами інших установ і закладів, таких як Інститут ядерних досліджень (м.Дубна), Інститут ядерних досліджень НАНУ, Інститут колоїдної хімії та хімії води НАНУ. Кафедра молекулярної фізики співпрацює з Окріджською національною лабораторією (США), Ягелонським університетом (Краків, Польща), Центральним інститутом фізичних досліджень (Будапешт, Угорщина), Інститутом хімії високомолекулярних сполук НАНУ, Інститутом біонеорганічної хімії НАНУ, Національним медичним університетом, Одеським національним університетом.

У 1973 р. кафедрою засновано науковий збірник „Фізика рідкого стану” (перший відповідальний редактор – О.З. Голик).

Випускниками кафедри є два академіки НАН України — О.О. Кришталь та Л.А. Булавін і три член-кореспонденти НАНУ Антонченко В.Я., Чалий О.В. і Босок Б.І.

На початок

© МФ, 2004-2007 Розробка та оформлення – кафедра молекулярної фізики