Історія кафедри

Шишловський Олександр Андрійович.

Шишловський О. А. (30.03.1905, м.Валки Ліфляндської губ., Латвія; помер в Києві 20.07.1975)
Доктор фіз.-мат. Наук (1954), професор (1955). Закінчив фізичне відділення фізико-математичного факультету Московського університету (1932), розпочавши педагогічну діяльність в 1936 р. В якості асистента кафедри фізики цього ж університету. Закінчивши в 1936 р. аспірантуру під керівництвом всесвітньо відомого оптика Президента АН СРСР акд. Вавілова С.І., успішно захистив кандидатську дисертацію, присвячену дослідженню оптичних властивостей люмінесцентних розчинів солей церію. Старший науковий співробітник Державного оптичного Інституту (м. Ленінград) у 1933-1938 рр.,а з 1938 р. За пропозицією С.І.Вавілова переходить на роботу в Київ в Інститут фізики АН УРСР (старший наук. співроб. по 1941 р.) і організовує кафедру оптики в Київському державному університеті. В 1939-1941 рр. Доцент кафедри оптики КДУ, в 1941-1944 рр. - кафедри фізики Середньоазіатського державного університету (м. Ташкент). Від 1939-зав. кафедри оптики Київського університету, беззмінний завідувач якої був до 1975 р. Тривалий час був деканом фізичного факультету КДУ. Основний напрямок науковой діяльності : дослідження люмінесценції розчинів електролітів, а також парів органічних барвників, зокрема її поляризації, що сприяло розумінню фізичних процесів в парах таких сполук. Працював також у галузі дослідження люмінесценції розчинів і кристалів лужно-галоїдних солей важких металів, розробляв питання оптики низькотемпературної плазми. Вперше в Україні за його ініціативи разом з Борбатом О.М. створено спектральні лабораторії в установах та на заводах машинобудівного профілю. Займався геометричною оптикою та побудовою і розрахунками оптичних систем різного призначення, що мало велике практичне значення. Його перу належать біля 100 друкованих праць. Під його керівництвом на кафедрі оптики були започатковані такі важливі напрямки сучасної науки як оптика кристалів, оптика напівпровідників, металооптика, оптика поверхні, молекулярна спектроскопія, оптоелектронна техніка і лазерна фізика. Приділяв велику увагу підготовці молодих кадрів: 12 аспірантів захистили кандидатські дисертації, 4 стали докторами наук. з 1965 по 1970 рр.-науковий керівник Републіканської фіз.-мат. Школи-інтернату при КДУ. Випускники цієї школи згодом стали випускниками провідних вузів України, багато з них є кандидатами і докторами наук. допомагав розвитку оптичних спеціальностей в вузах України, зокрема в Харківському,Чернівецькому і інших університетах. Створив визначну школу оптики в Україні. Серед його учнів академіки НАНУ Горбань І.С., Лисиця М.П.,члени-кореспонденти НАНУ Білий М.У. і Конділенко І.І., чл.-кор. РАН Тимофеєв В.Б. і інші.. Читав курси "Променева оптика" і "Хвильова оптика". Член наукової ради з люмінесценції АН УРСР, член комісії зі спектроскопії АН УРСР, член редколегії Журналу прикладної спектроскопії. Нагороджений орденом Леніна, медаллю "За доблестній труд в Великой Отечественной войне", Почесними грамотами Президії верховної Ради УРСР. Пр.: Експериментальна оптика. К.,1959; Прикладная физическая оптика. Москва,1961; Оптика та її застосування. К., 1965.; Оптические измерения. К.,1967.