Історія кафедри

Спогади доц. Борбат Олексія Маркевича про Шишловського.

Олександр Андрійович Шишловський був направлений своїм вчителем - академіком і президентом академії наук СРСР - Сергієм Івановичем Вавіловим в Україну для впровадження оптичних методів досліджень в науку і промисловість. В 1935 році одночасно він та Вавілов потурбувалися і про Білорусію, куди були направлені Севченко та Ілляшевич. Звичайно ж, спочатку Олександр Андрійович був в Інституті фізики Української Академії Наук. Там була лише одним оптиком Приходько Антоніна Федорівна и декілька її співробітників. Олександр Андрійович зробив висновок - щоб підняти оптику в Україні, треба готувати молодих спеціалістів-оптиків, тобто кадри. Тому він переходить в 1936 році в Університет и створює (з дозволу Міністерства Вищої освіти) кафедру оптики. Спочатку вона складалась з чотирьох членів: О.А.Шишловського, Людмили Сергіївни Лихоліт, старшого лаборанта Олендської Олени Іванівни і одного лаборанта. В цьому ж 1939(?) році було проведено набір студентів на спеціальність в кількості 12 чоловік. Під час Великої Вітчизняної Війни кафедра евакуювалась в Йошкар Оли. З післявоєнних випусків кафедри - академіки Лисиця, Горбань, член-кореспондент Конділенко, багато докторів наук. Олександр Андрійович також дуже турбувався і про кадри оптики. Він їздив в школи Києва , де читав популярні лекції з оптики и займався пошуком здібних учнів, агітував їх на оптичну спеціальність. Шишловський О.А. був, напевно, єдиним професором на фізичному факультеті, що вів лабораторні роботи зі спеціальності оптика на першому курсі! За талановитими учнями він слідкував до випуску в аспірантурі, а потім зараховував їх членами кафедри. Потрібно відзначити, що вся кафедра - це колишні студенти, випускники кафедри оптики! Шишловський у своїй роботі з членами кафедри оптики багато взяв від С.І.Вавілова. Так, він кожен ранок розмовляв з аспірантами і членами кафедри, питав, що нового зробили за вчорашній день, які нові ідеї з'явилися, які цікаві результати отримали. Все це він обговорював, підказував, що потрібно доробити. Він був працелюбним і не терпів ледарів, та й їх на кафедрі не було. За членів кафедри він стояв горою. Якщо потрібно, він йшов до декана, ректора і навіть до Міністра. Коли був деканом фізичного факультету, він знайомився з кожним студентом (а з оптиками він робив це весь час), підтримував сиріт, малозабезпечених - влаштовував їх на півставки лаборантами, домагався стипендій та ін. О.А.Шишловський займався популяризацією оптичних методів, відстоював ідею впровадження їх у промисловість. Він організував семінар на кафедрі для робітників заводських лабораторій, організував ряд республіканських конференцій з оптики та спектроскопії в інших містах: у Львові, Чернівцях, Одесі, Дніпропетровську. Згодом такі конференції організовували та проводили його учні - члени кафедри. Олександр Андрійович Шишиловський написав ряд монографій, підручників і брошур, був прекрасним методистом і працював поряд з науковими робітниками з люмінесценції - методичними дослідженнями та розробками. Він організував при інституті педагогіки семінар з оптики. Одночасно він проводив велику громадську діяльність і задіював у ній всіх членів кафедри. Він керував радою школи-інтерната (фізико-математичного при університеті). У нього був широкий кругозір. Так, будучи спеціалістом в області люмінісценції, він розвивав також і всі інші напрямки: спектроскопія, комбіноване розсіювання, оптика напівпровідників, металооптика, розрахунок оптичних систем та багато інших. Це була високоосвічена, високоерудована людина, вихователь молоді. О.А.Шишловський був дуже спреведливою та принциповою людиною. Він міг на вченій раді університету встати та заперечити ректору, якщо він не правий, в той час, коли інші сиділи та мовчали. За це він багато страждав, але не здавався. Він був засновником і керівником кафедри оптики до самої своєї смерті. Доречі, ще викладав історію фізики на факультеті.